Якось я тусувався з моїми хлопцями в нашому дворі, коли випадково зібралися всі удальці нашої району. Була гарна забава - пити, шалити та розбивати всі конвенції. Та сумував я за головною кайфовою екстазією - гашишем. Посміялися, що немає закладок на такі штуки в нашій околиці, а я вирішив змінити цю ситуацію. От і зірвав з сумок повний мішок геричу та вирушив на пошуки пушера.
Крутився я з одного місця на інше, щоб знайти його, але пускав дими з башні від нетерпіння. Нарешті, чув про нього від товариша, і, просліджуючи його сліди, дістався до його криївки. Вже від далека я відчував запах забаганки та підкололо мене серце від радості.
Підійшов до пушера, і попитав: "Є гашиш?" Він оцінив мою зовнішність та погодився мені продати. Щоб вдягнути свою ролю наркомана, я забрався в багаттяний костюм - джинси з великою кількістю декоративних накладок, шкіряну куртку та неонову футболку, яка світиться в темряві.
Стосунки з пушером розбігалися швидко. Я купив закладку, що згодом забабахав і забувся в своєму світі екзотики та насолоди. Час мав надзвичайно незвичайний смак, а усі звуки стали яскравішими та насиченішими. Я відчував себе, наче король кайфу, який володіє своїм мікрокосмом.
Але це було не всі мої плани. Я хотів влаштувати щось ще більше захоплююче, щось, що виглядало як олімпійські ігри. І я вирішив організувати алкогольні змагання нашого двору. Запропонував своїм друзям взяти участь і вони з радістю погодилися.
| Дисципліна |
Умови гри |
| Випивання пива на час |
За фастом здаєш пусту пляшку, випиваєш нову |
| Кидання кеглів |
Кидати пусті пляшки на стоянку з маркою |
| Брутальне п'янство |
Упити по два герича та здійснити "неповоротний" кураж |
| Точність в киданні пляшок |
Розставити пляшки з-під пива на певну відстань та кидати з точністю до мішені |
Ці забави викликали справжній фурор в нашому дворі. Ми кричали, сміялися та були на сьомому небі від кайфу. Протягом всього заходу, ми забабахали кілька закладок та не забули про гашиш, який приносив нам ще більше насолоди.
Хлопці галасно раділи своїм успіхам, але я вирішив, що це ще не все. Я попросив друзів зробити свій власний заклад на вечірку - марку з лсд, яку можна було б двигати через рот. Наша компанія була готова пройти через справжнє психоделічне відкриття.
Я не знаю, як розповісти вам про все, що ми побачили і відчули в той вечір. Словами не передати дивівських кольорів, нескінченних шаблонів і знущань часу, які здійснювалися перед нашими очима.
Були моменти, коли я втрачав своє власне існування, але завжди знаходив себе в колі своїх друзів, які розважалися зі мною разом. Ми слухали чудову музику, плутали реальність з ілюзіями та втрачалися в божественному піднесенні.
Наші алкогольні олімпійські ігри проходили на краю хаосу та безумства. Але, крім усього цього, вони стали символом дружби, свободи та незалежності. Ми забули про суворі правила звичайного життя і стали щастям на вулиці.
Наші алкогольні олімпійські ігри стали найкращими в моєму житті. Вони допомогли мені переступити рамки звичайного і відчути себе справжнім наркоманом гопником. Цей досвід назавжди залишиться в моєму серці та пам'яті.
Как я купил гашиш и собирал пазл из кирпичей
Еще один день в моей дерьмовой жизни начался. Я проснулся от хлопков в голове и растерянно огляделся по сторонам. Вчерашний вечер обернулся каторжным утром, и у меня не было ни капли энергии. Все, что я хотел - это взять в руки стэнящую болтушку и просто снова отрываться.
Разыскивая закладки, я нашел лишь кусок замотанного в пластик гашиша. Мерзкий запах заполнил комнату, и я почувствовал, что дрожу от предвкушения. Импостер-продавец, которого я считал своим другом, загнал меня в угол и продал этого говна. Но что поделать, когда тебе некуда деться в этом безликом районе?
Однако я не собирался позволять этому типу победить. Я решил найти информацию в интернете и найти нового поставщика, который не будет подставлять меня. Листая статьи и форумы, я нашел то, что искал. Анонимные герои наркозависимой сети рассказывали о своих свежих закладках и делились контактами надежных дилеров.
И вот я уже на связи с новым типом. Он обещал мне жирную порцию качественного гашиша, и я уже представлял себе, как буду стэнить на своей дорогой пиздецовой кровати.
Встреча с новым поставщиком прошла тихо, словно тайный ритуал. Он был отменным парнем, но я всегда знал, что в нашем мире каждый может стать импостером. Но нарушели ли меня подозрения? Нет, мне было все равно. Сейчас я нуждался в гашише больше, чем в чем-либо другом.
Дома я распаковал свою новую закладку и увидел кусок богатого, темного гашиша. Мой дух неуклонно поднимался, и я уже представлял себе, как собираю пазл из кирпичей в моей голове, с каждым вдохом окутываясь его чарующим дымом.
Трипы, район и я...
Мое путешествие в другую реальность началось. В моем городе было несколько мест, где я мог спокойно пожить, вкушая свои трипы. Одно из таких мест - заброшенный склад в старом промышленном районе. Я взял с собой новую закладку и направился туда, чтобы насладиться этим нелегальным ритуалом одиночества.
С каждым вдохом гашиша я становился все ближе к своим глубинам. Цвета стали более яркими, звуки - более нежными, а реальность - менее значимой. Я утонул в море психоделической волны, в которой свободно плавали куски моего сознания.
В то мгновение я понял, что я и есть кирпичи. Я - кусок этой уголовной пазловой игры. Каждый раз, когда я собираюсь взять наркотики, я просто разламываю этот пазл на кирпичи и снова собираю его. И я импостер, который все время думает, что победит в этой игре.
Но нет. Игра не закончится, пока я не съем самого себя. Я сожру себя, а потом снова возродлюсь из новых кусочков. Это бесконечный цикл, и я понимал, что никогда не смогу покинуть этот район, эту зависимость, эти трипы.
Так я и продолжал собирать этот пазл из кирпичей, разламывая его снова и снова. И когда мои силы иссякли, а болтушка больше не давала мне того, что я искал, я понял, что настало время закончить эту глупую игру.
Злобно улыбаясь, я осознал, что я - наркоман, который даже в самых темных моментах своей жизни может видеть смысл. Мир, в котором я жил, был таким же искаженным и разрушенным, как мои собственные мысли.
Сейчас я пытаюсь вырваться из этого игрушечного района, из этого круговорота боли и безысходности. Но мои кирпичи все еще остаются, и я знаю, что трипы всегда будут таиться где-то в моей душе.
Я всегда буду наркоманом, но сейчас я понимаю, что я - больше, чем это. Я имею право на жизнь, на счастье, на осмысленность. Я собираюсь собрать этот пазл из кирпичей и найти свою собственную версию трипа - версию, которая будет вдохновлять меня, а не погружать в пучину.
Я буду собирать этот пазл до конца, пока не найду свое настоящее я, свое истинное счастье. И никакой импостер, никакой болтушка и никакие закладки не смогут помешать мне.
Такой уж я наркоман - вечный искатель пазлов из кирпичей, который не боится ничего, кроме потери самого себя.